Я піймав себе на думці, що в нас все якось виходить добре. Ми ніби ведемо себе, наче не існує смерть, хвороб та зла, яке нас оточує. Якщо придивимося до коментарів, то побачимо якійсь світ, якій зовсім не є реальним. У цьому світі все добре. Є Добрий Бог, ангели, святі. І зовсім нема нічого такого, що може принести якусь злу частинку у цю картину.
Ми увесь час намагаємося втекти від реальності у цей “добрий” світ. Інколи нам це добре вдається, інколи не дуже.
І саме в цьому мені здається певна трагедія, проблема. Ми втрачаємо щось дуже важливе. Ми втрачаємо зі своєї уваги Того, Якій став тілом, Якій перетерпів страждання.
Виходить дивним чином, що Бог приходить до нас у цю долину темряви та недолі, а ми намагаємося втекти звідси. Ми все робимо для того, щоб не бути тут.
Ми намагаємося закрити у своєму гетто. Бути лише зі своїми. Створити якійсь свій альтернативний світ. А якщо нам це не вдається, то ми принаймні намагаємося створити цей світ у себе в розумі: не бачити зла, не бачити того, що діється навколо нас. Жити так, наче навколо не панує гріх та зло.
А Євангеліє починається з того, що навколо все погано і саме заради цього приходить Спаситель. Спасати можна лише тих, які гинуть. Якщо ми закриваємо очі на те, що ми гинемо, то і не зрозуміємо заради чого і від чого нас треба спасати.
Дивно, що ми саме намагаємося створити цей світ за допомогою віри в Бога. Саме віра в Христа стає тою стіною, яка відділяє мене від інших. Замість того, щоб бути з іншими, йти до них, ми вибираємо шлях ховатися.
Чого ми боїмося? Чи не того ми боїмося, що ми насправді не віримо? Чи не здається нам наша віра настільки слабкою, що достатньо того щоб зустрітися навіть з малим злом, щоб вона зламалася і зникла?
Чому ми закриваємо очі на зовнішнє зло і вже не бачимо того, що це зло в середині нас? Що зло не тільки ззовні, що воно настільки вкралося в наше життя, що живе в нас. Тоді як ти скриєшся від того зла, яке в тобі?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Так говорит Бог! - Андрей Бичукин Откровения - дар Божий и не могут стать достоянием одного. Это достояние церкви. Радуйся церковь! Бог тобой руководит...
Крик души : Исповедь подростка - Лариса Попова Великий и Милосердый Творец Неба и земли, ЯВИ нам СВЕТ ЛИЦА Твоего, Отче!
Влеки нас и детей наших к Себе узами любви; привлеки нас к Себе, и мы побежим за Тобою; устреми нас к Себе, и мы будем радоваться и восхищаться Тобою, торжествовать о Тебе; ибо о чудесах и помышлениях Твоих о нас, кто уподобится Тебе, Благословенный? они превышают число (бесконечны).
Благодарим Тебя, Всевышний, что Ты посылаешь дух Богоискания на наши народы, правителей, на наши семьи, на наших детей, на детей Украины. Воистину, ВСЕ дети наши! стань КАЖДОМУ из них Папой; ибо ВСЁ возможно Тебе. Хвала и благодарение Тебе, Отец! Благословен Ты, Папочка, всякого детского сердечка! Слава Тебе. Аллилуйя. Аминь.
