Первое июня. В поле наступило утро. Солнце не появилось, а вместо него задул северный колючий ветер. Высокие травы стали натужно клониться к земле, с посвистом да с хрипом. А молодую траву и цветы с неглубокими корнями ветер жестоко вырывал из земли и нес куда-то, потом бросал, снова поднимал и опять бросал об землю. Плакали цветы, кричали громко, жаловались на несправедливость судьбы: «Летом НЕ ДОЛЖНО быть таких ветров!!!» Но не слушал их Хозяин поля и делал все по-Своему. И постепенно цветы замолкали, смирялись и терпеливо, хотя и с большой болью, носились по полю с севера на юг и с востока на запад. Не понимали они, за что это случилось с ними, что они сделали, чтобы заслужить такое страдание. Но молчали цветы, и только ветер играл на хрипящей дудке, перенося их с места на место. И не знали цветы, когда же кончится эта мука; даже не подозревали они, что уже завтра взойдет солнце и для всех жителей поля наступит настоящее ЛЕТО.
Ольга,
Молдова
Просто читайте, и если Вам это доставит каплю удовольствия, я буду просто счастлива.
Прочитано 8120 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 4
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
